господарська діяльність, підприємницька діяльність, підприємець

“Власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм власним майном на власний розсуд”

Часто виникає ситуація, коли господарська діяльність підприємцем здійснюється в приміщенні, яке для такого діла не призначене. Наприклад, приватний підприємець здає в оренду юридичній особі квартиру під розміщення офісу. Чи встановлена нинішнім законодавством відповідальність для підприємця, який є орендодавцем, або ж для юридичної особи, яка веде свою господарську діяльність в житлі? Поговоримо сьогодні саме про це.

Що говорить закон?

Спершу звернемося до Житлового кодексу України (далі ЖКУ), до статті 6, в якій чітко сказано, що житлові будинки і жилі приміщення повинні використовуватися в цілях постійного або ж тимчасового житла для громадян. У тому числі використання можливе в якості службових приміщень (житлових) і гуртожитків. Здача в оренду площі в житлових будинках для діяльності промислового роду категорично забороняється, але діяльність непромислового характеру офіційно дозволена.

Схоже положення є і в статті 383 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ), відповідно до якого власник житлового будинку або ж квартири має право на використання приміщення з метою проживання (власного, сім’ї, друзів та інших осіб) і не має повноважень для використання його в господарській діяльності, пов’язаним з промисловим виробництвом.

Враховуючи таке формулювання конкретного призначення житлових приміщень, на практиці є своєрідна проблема використання житлового простору для діяльності офісів. Паралельно з цим, якщо житло є власністю якої-небудь людини і вона бажає влаштувати там офіс, у неї є можливість, що підкріплена положеннями ст. 319 ЦКУ, в яких встановлені права власника: володіти, користуватися, розпоряджатися своїм власним майном на власний розсуд.

господарська діяльність, підприємницька діяльність, підприємець

“Будь-яке користування житловими приміщеннями, окрім як в якості житла, вимагає зміни статусу цих приміщень на нежитлові”

Власник уповноважений діяти по відношенню до свого майна будь-якими методами, які не суперечать чинному закону. Разом з цим, на допомогу приходить чергова норма ст. 320 Цивільного кодексу України, за визначенням якої, власник має право користуватися своїм майном для ведення господарської діяльності, за винятком тих випадків, які встановлені чинним законом. Також, згідно із статтею 42 Конституції України – кожна людина має право на здійснення підприємницької діяльності.

У разі, коли ви плануєте брати в оренду будь-яке житло (будинок, квартиру або приміщення, що відноситься до житлового фонду) для створення офісу, то ЦКУ дає строгу заборону. У ч. 1 ст. 815 ЦКУ ми бачимо норму, в якій говориться, що орендар повинен користуватися житлом тільки в цілях проживання в ньому, забезпечувати збереження місця проживання і тримати його у відповідному стані. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 813 ЦКУ, якщо орендарем житла є юрособа, то вона має право користуватися житлом тільки для проживання в ньому фізичних осіб.

За темою:  «5 причин, чому система автоматичної відеофіксації порушень ПДР в Україні незаконна!»

Підведемо підсумок вищесказаного: будь-яке користування житловими приміщеннями, окрім як в якості житла, вимагає зміни статусу цих приміщень на нежитлові. Як це зробити, ми писали раніше в статті «Як з квартири зробити магазин? З житлового фонду в нежитлове приміщення!»

Стара редакція Закону України (далі ЗУ) про реєстрацію державою юридичних і фізичних осіб – підприємців визначала місце розташування юридичної особи в якості адреси власника компанії. Це означає, що до 1 лютого 2016 року законом було дозволено юрособі вести свою підприємницьку діяльність за адресою проживання її директора або ж власника.

ЗУ від 26 листопада 2015 року № 835 – VIII викладений новою редакцією, що сприяло тому, що засновники і директори юридичних осіб не мають права подавати на реєстрацію розташування фірми за місцем свого проживання.

Підсумовуючи все сказане, можна сміливо говорити, що строге табу на реалізацію господарської діяльності юридичною особою в житловому фонді – відсутнє! Пряма заборона лежить на розміщенні підприємства в приміщенні, яке взято в оренду. Проте у засновників юрособи є вірогідність виникнення проблем в реєстрації фірми за адресою місця проживання її керівника або засновника, а також необхідність в оренді приміщення для розташування підприємства в нежитловому фонді.

Законом не встановлено ніяких обмежень для здійснення підприємницької діяльності в житлі. Разом з відсутністю заборони в законодавстві знаходиться важлива умова – про переведення приміщення з житлового фонд в нежитловий.

Відповідальність
господарська діяльність, підприємницька діяльність, підприємець

“За порушення експлуатації житлових фондів передбачений штраф в розмірі від 17 до 51 грн.”

Відповідальність, що накладається у вигляді штрафу, за ведення підприємницької діяльності в житловому фонді або здачу в оренду для цих цілей – несуттєва.

За темою:  «Легкий спосіб оформлення документів на право власності на будинок в селі»

Стаття 150 КУпАП, за порушення експлуатації житлових фондів, передбачає попередження або накладення штрафу в розмірі від 17 до 51 грн. (на громадян) і від 51 до 119 грн. (на посадовців).

Суттєвим є питання ціни за комунальні послуги. Тарифікація для юридичних і фізичних осіб різна. Юрособи, здійснюючи свою господарську діяльність в житловому фонді, орендуючи його у фізичної особи (незалежно від того, чи є він підприємцем), продовжує платити комунальні послуги з тих тарифів, що визначені для фізичних осіб. Виходячи з цього, вийде така проблема, як розрахунок ціни за комунальні послуги.

У тому випадку, коли фізична особа використовує житлові фонди для здійснення господарської діяльності (стосовно і оренди) необхідно врахувати, що пільги по сплаті податку на нерухомість будуть анульовані, оскільки нерухомість експлуатується з метою отримання прибутку. (Читайте також «Податок на нерухоме майно. Три законних способи його не платити!»)

Існує можливість появи також інших небажаних результатів. Як показує практика, трапляються ситуації, в яких договори оренди, які укладались між фізичними особами – власниками житлових приміщень і юрособами в цілях здійснення господарської діяльності, були визнані недійсними. На додаток до цього, були випадки примусового виселення юрособи з орендованих приміщень. А на фізичну особу (орендодавця) накладалися зобов’язання переведення нерухомого майна до нежитлового фонду, адже експлуатація відбувалася не за призначенням.

Деякі цінні поради щодо переведення приміщення з житлового фонду в нежитловий дивіться на відео нижче: