інтелектуальна власність

“На здивування багатьох власників кафе, ресторанів тощо, за музику потрібно платити”

Те, що музика допомагає бізнесу притягати клієнтів і реалізовувати більше товару, – загальновідомий і доведений науковий факт, стверджують захисники прав інтелектуальної власності. Але, на здивування багатьох, потрібно платити за музику!

Чи замислювалися ви над тим, як впливає музика на ваш споживчий настрій? Чи хочеться приміряти більше речей у бутику під гіпнотичний лаунж або довше проїхатися в таксі під романтичний шансон?

Дійсно, в цій галузі була проведена маса досліджень, і не лише популярними нині “британськими вченими”. Звичайно ж, міру такого впливу можна оспорити і поставити під сумнів, але, ймовірно, кожен підприємець на власному досвіді може переконатися в тому, що музика і справді збільшує приплив клієнтів у сфері торгівлі, розваг і громадського харчування.

Звільніть тапера (піаніста), покажіть на двері скрипалеві – і атмосфера в будь-якому ресторані нагадає вам часи радянських їдалень: вилки стукають, ноги човгають.

Саме тому за використання музики в комерційних цілях у всьому світові прийнято платити гроші власникам авторських прав. І хоча більшість українських підприємців морально не готова віддавати свої гроші за музику , але від 30 до 40 % з них все ж йдуть на контакт, коли на порозі з’являється “уповноважена” особа.

Навіть з урахуванням незначних виплат загальна сума таких зборів по Україні дуже переконлива. Додайте сюди непрозорість і неефективність галузі захисту прав інтелектуальної власності в нашій країні – і ви побачите цілий полігон для зловживань і махінацій. Як з боку фізичних і юридичних осіб, так і з боку державних структур.

інтелектуальна власність

“Більшість українських підприємців морально не готова віддавати свої гроші за музику”

В Україні функціонують близько 15 організацій колективного управління, але лише декілька з них здійснюють активний контроль за дотриманням законодавства про інтелектуальну власність у своєму сегменті: хтось представляє правовласників і збирає роялті на мобільному контенті, хтось працює з ресторанами і магазинами, хтось – з театрами, кіно, радіо і т. д. Інші організації перебувають в сплячому стані.

На наше переконання, збір авторських винагород за використання прав інтелектуальної власності відноситься до сфери цивільно-правових відносин, в яких держава повинна виконувати лише контролюючу функцію, але ніяк не бути посередником.

І вже тим більше такі платежі не повинні перетворюватися на подібність податків або поборів.

За темою:  «7 порад, які допоможуть вам знайти хорошого адвоката!»

Між тим Україна разом з Білорусією залишаються ЄДИНИМИ країнами у світі, де державні структури збирають такі платежі з бізнесу.

Після розвалу СРСР українська “філія” Всесоюзного агентства з авторських прав (УААСП) стала місцевим спадкоємцем, перетворившись на державне підприємство – Українське агентство авторських і суміжних прав.

До цього суб’єкта, як з боку українських, так і зарубіжних правовласників виникає маса цікавих питань, що залишаються без уваги чиновників. Так, значна частина коштів, зібраних УААСП, у результаті не доходить до кінцевого адресата, а міліція на заяви, що звинувачують держпідприємство в шахрайстві, особливо не реагує.

На цьому проблеми галузі не закінчуються, адже самі ж організації колективного управління і інші особи, частенько, не можуть цивілізовано поділити ринок між собою, прибігаючи до недобросовісних конкурентних дій.

інтелектуальна власність

“Українське агентство авторських і суміжних прав здійснює нагляд за додержанням авторського права, але як вони співпрацюють з музикантами?”

Наприклад, якщо у вас вимагають гроші за диск Григорія Лепса, що грає в кафе, цілком імовірно, що “перевіряючий” ніякого відношення до цього артиста і його пісень НЕ МАЄ. Зрештою страждають інтереси не лише власників авторських і суміжних прав, але і підприємців, які, проявивши повагу до закону і виплативши гроші, часто віддають їх в руки шахраїв.

Треба визнати, що схема збору і розподілу виплат авторських винагород в Україні залишається досить хаотичною і неконтрольованою. З ким з організацій колективного управління співпрацювати бізнесу і з ким підписувати договір, якщо впродовж місяця до підприємця може заявитися відразу декілька таких осіб?

За темою:  «Чому PayPal в Україні так потрібен, але досі не працює?»

Експерти рекомендують перевірити об’єм прав, які мають такі організації, і зробити свій вибір на основі принципу “ціна-якість”. Каталоги з музикою, які вам запропонують використати на законних підставах, бувають досить різних об’ємів, та і ціна на них істотно коливається.

Втім, і тут будьте готові до викрутасів і зловживань. Розміри відрахувань за використання авторських прав визначені українським законодавством в процентному співвідношенні: 1% за використання суміжних прав і не менше 1% за використання авторських прав з обороту закладу, в якому грає музика.

З яких міркувань Кабінет Міністрів України встановив в 2003 році ці параметри, не відомо. Проте ще незрозуміліше, як уповноваженим особам правовласника визначити фактичну суму, яку той же супермаркет повинен відрахувати у формі авторської винагороди.

Зрозуміло, що організації колективного управління не мають ніяких прав для перевірки фінансової звітності підприємства.

інтелектуальна власність

“Безкоштовно можна використовувати твори, яким більше 70 років з моменту смерті автора та ті, які передані авторами в безкоштовне користування”

Тому їм залишається лише скаржитися в державні структури і розробляти свої власні методи для встановлення суми виплат від різних типів комерційних установ. В результаті в цій сфері крутиться багато хапуг, які, користуючись непрозорістю системи, витягають з бізнесу зайві платежі.

Тих українських підприємців, які відмовляються платити за музику, можна зрозуміти, адже вони щомісячно вимушені сплачувати інші офіційні і неофіційні платежі різним представникам держструктур.

За темою:  «Купівля квартири: 10 юридичних порад, які ви повинні знати!»

Але кожен з нас повинен зробити свій вибір – чи готові ви жити в цивілізованому суспільстві, поважати працю іншої людини, у тому числі інтелектуальну.

А якщо ви доки морально не готові платити за музику, то почніть використовувати музику, де термін дії авторського права закінчений і перевищує 70 років з дня смерті автора (чим класична музика не варіант?).

Крім того, в Інтернеті ви знайдете масу гарних треків, переданих авторами у безкоштовне масове користування. Принаймні це буде правосвідомо і по-європейськи.

Про відповідальність за незаконне використання музики в громадських закладах на відео: