конституційна реформаОстаннім часом в України було відновлено дискусію щодо внесення змін до чинної Конституції у редакції від 2004 року. Не можна сказати, що ця дискусія з конституційної реформи колись припинялася в новітній українській історії, але за часів “Євромайдану” та після них, певним чином, приглушилася. Зараз, коли пристрасті трохи уляглися, це питання знову повстало перед вже новою владою та суспільством.

Питання про зміни до Конституції повстало майже одразу після її прийняття. У двохтисячному році Президент України Леонід Кучма, навіть, організував та провів Всеукраїнський референдум з питань змін до Основного Закону, що повинні були посилити президентську владу. Але з політичних міркувань, результати цього референдуму не були законодавчо імплементовані.

Та й досі, з часів попередніх президентських й парламентських виборів, політики ніяк не можуть залишити українську Конституцію у спокої. Практично у кожної політичної сили, що претендує на якусь серйозність, є свій проект Конституції України або хоча б ідеї щодо того, що ж в ній потрібно міняти. Вже вони-то точно знають, яка система влади необхідна Україні та що для цього потрібно «підправити» в Основному Законі. Без цього розвивати українську державність, як вони думають, та вести її громадян до процвітання не можна.

Простіше за все у цьому питанні було попередній владі. Тільки-тільки Віктор Федорович став президентом України, як Конституційний Суд, ніби помахом чарівної палички, скасував конституційну реформу, так звану “Політреформу-2004”, прибравши тим самим із Конституції ті норми, за якими судив на предмет конституційності українські закони та законопроекти попередні п’ять років.

Незабаром, у невідкладному порядку, у поспіху, довелося вносити нові зміни в тільки-тільки “оговтану” від них Конституцію зразка 1996 року. На цей раз обійшлися “косметичним ремонтом” – строк повноважень нардепів та депутатів місцевих рад продовжили з “неправильних” чотирьох років до “правильних” п’яти. Мовляв, як же так, нас, коханих, на п’ять років обирали за “неправильною” Конституцією, а за “правильною” ми всього чотири роки в кріслах сидіти повинні? Непорядок. Треба зробити, щоб п’ять років були “правильними”. Той факт, що Президента теж обирали з одними повноваженнями, а тепер у нього інші, а так само й те, що, за загальним правилом, Закон зворотної сили не має, мабуть, нікого не хвилювало.

конституційна реформа

Тобто, Закон (а поправки в Конституцію, зауважимо, це теж Закон) діє строго з часу його прийняття і дати вступу його в силу. На всі правовідносини, які виникли ДО його прийняття, він не поширюється. А значить, якщо прийняти той факт, що Конституційний Суд, скасувавши закон № 2222, яким була проведена конституційна реформа 2004 року, не додав нічого до чинної Конституції, а тільки відновив “правильне” положення речей, яке повинно було бути весь цей час, то наступні поправки ніяк не могли поширюватися на діючий тоді депутатський корпус. П’ять років повинне було пропрацювати наступне (тобто, вже сьоме) скликання депутатів всіх рівнів. А вас, панове народні обранці, ласкаво просимо, складіть мандати на четвертому році своїх повноважень.

За темою:  «Чому PayPal в Україні так потрібен, але досі не працює?»

Але і цього «біло-блакитним» здалося замало. Не минуло й року, як президент Янукович, в одному зі своїх публічних виступів, оголосив або про необхідність змін в Основний Закон держави, або, взагалі, про прийняття абсолютно нової Конституції.

конституційна реформа

Для цього, незабаром, Указом Президента була створена так звана «конституційна асамблея» у складі ста чоловік. Вони мали (і мають досі) написати нову Конституцію України або розробити Закон про внесення змін в діючу. На чолі цієї самої «асамблеї» поставили першого Президента незалежної України Леоніда Макаровича Кравчука, відомого тим, що на виборах 2004 року він підтримував Януковича, на виборах 2010 – Тимошенко, а потім знову став прислуговувати Партії Регіонів. До участі в роботі цього органу запрошували й представників опозиції, але вони, звісно, відмовились.

Згода між владою та опозицією з питання реформування Основного Закону наказала довго жити, так і не з’явившись на світ. «Біло-блакитним», втім, це не завадило розпочати діяльність цієї самої «Асамблеї». Як і передбачалося, вона стала всього-на-всього, черговою експертною групою при Адміністрації Президента.

А в тодішній «Об’єднаній Опозиції», між тим, вже самі вирішили, як треба змінювати Конституцію.

«Конституційний суд в Україні або так званий Конституційний суд буде скасований», – заявив чинний прем’єр-міністр України, а тоді – опозиційний депутат Арсеній Яценюк, як передавав «Цензор.НЕТ» із посиланням на УНІАН від 12 травня 2012 року. Воно й зрозуміло, враховуючи те, як дискредитував себе цей орган вищезазначеними маніпуляціями з Основним Законом країни.

«Верховний суд України стане вищою судовою інстанцією, яка буде захищати українця, яка буде захищати громадянські права і свободи, яка буде захищати справедливість і закон, а не стояти на захисті президента Януковича», – додав він.

Отже, опозиція вже вирішила, які буде вносити поправки до Конституції. Незрозуміло, звичайно, що завадить Верховному Суду України займатися тим же безладом, що й Конституційний, але факт залишається фактом.

Ще раніше свій проект Конституції презентував Анатолій Степанович Гриценко, колишній міністр оборони в першому Уряді Юлії Тимошенко, Урядах Юрія Єханурова і самого Віктора Федоровича. І назвав він цю збірку поправок до чинного Основного Закону ні багато, ні мало «Конституція Порядку».
Треба визнати, що з усього того непорозуміння, що різні політичні сили іменують «проектами Конституції», цей – найбільш тямущий. У чому причина? Ні, не в правотворчому генії Анатолія Степановича. Просто його простіше втілити в життя, не вдаючись до сумнівних з юридичної точки зору маніпуляцій і конституційних переворотів. Просто в ту Конституцію, що діє зараз вноситься n-на кількість поправок, в суворій відповідності з вимогами розділу XIII Основного Закону України, і на наступний тиждень (ну або на той, що визначить Законодавець в перехідних положеннях) в країні буде діяти «Конституція Порядку», що передбачає жорсткий поділ влади і перехід від парламентсько-президентської до суто президентської республіки.

За темою:  «Купівля квартири: 10 юридичних порад, які ви повинні знати!»

З таким баченням державного устрою України від Гриценка можна не погоджуватися, проте сперечатися з тим, що все це можна провернути максимально «м’яко» та абсолютно законно так, що до правової сторони питання «комар носа не підточить» – безглуздо. На відміну від самої концепції «Конституційної Асамблеї». Так що, всі хто за легізм й дотримання всіх юридичних процедур – ласкаво просимо, ваш вибір – проект Анатолія Гриценка.

конституційна реформаНе відстав від Анатолія Степановича і екс-президент Віктор Андрійович Ющенко, який так само під вибори 2010 року написав власний варіант Конституції. З блекджеком і… двопалатним Парламентом. Нижній (основній) палаті передбачалося надати право одноосібно формувати склад Уряду. Правда, у свою чергу, Президент мав право розпустити цю палату без всяких на те підстав, що, автоматично, відправляло Уряд у відставку. Тому питання про те, хто реально буде контролювати уряд, залишалося відкритим.

Але, от біда, зазначений проект настільки сильно відрізнявся від чинної Конституції, що його ну ніяк не можна було прийняти шляхом простих поправок до неї. Довелося йти на всілякі хитрощі типу «всенародного обговорення президентського проекту, які ні до чого не привели. Ющенко не переобрали на наступний строк, а про проект забули.

Щось подібне відбувається і зараз. Справа в тому, що Конституція України не містить будь-якого механізму прийняття нової Конституції. Хочеш змінити співвідношення між гілками влади – змінюй чинний Основний Закон, але про те, щоб прийняти новий – забудь. Законного способу провернути таку маніпуляцію, немає. Навіть Всеукраїнський референдум передбачається тільки після внесення змін до I, III і XIII розділів Конституції Верховною Радою. Тобто, прийняти нову Конституцію прямо на референдумі теж не вийде. Завжди знайдуться ті, у кого будуть сумніви в законності цієї процедури. А якщо так, завжди знайдеться спосіб для наступної влади скасувати подібне рішення через Конституційний Суд або що там буде замість нього. Прецедент вже є!

На сьогодні, питання про прийняття нової Конституції вже не стоїть. Після перемоги “Майдану” Конституцію зразка 2004 року було відновлено. Тому зараз Президент Петро Порошенко вже говорить лише про зміни до неї. Однак процес обговорення та прийняття таких змін, зараз, затягується так само як й “Конституційна Асамблея” Януковича, що закінчилася нічим, попри те, що близько сотні осіб вельмишановних експертів вже кілька років займалися тим, на що двом вже згаданим тут людям (гаразд, хай не поодинці, нехай з командою, але факт залишається фактом) було потрібно менше року. І дуже сумнівно, що результат роботи тих експертів, що працюють над проектом сьогодні, буде сильно відрізнятися від діючої Конституції, проектів Анатолія Степановича та Віктора Андрійовича.

За темою:  «Зміна прізвища: 7 речей, які повинна знати кожна наречена!»

конституційна реформа

Хочете сильного президента і двопалатний парламент? – ось вам вже готовий проект екс-президента Віктора Ющенка, тільки проголосуйте. І ніяких «асамблей» та експертів не треба.

Хочете жорсткого поділу влади, суто президентську республіку, потужне місцеве самоврядування та обійтися без референдуму у скрутний для країни час? – будь ласка, проект Анатолія Гриценка вже готовий. У ньому майже не зачіпаються ті розділи Конституції, для змін у які необхідний Всеукраїнський референдум. Його можна прийняти й у стінах Верховної Ради.

Хочете однопалатний парламент і широкі повноваження президента? – навіщо було скасовувати редакцію 1996 року?

Вас влаштовує все, як є – парламентсько-президентська модель? – навіщо тоді взагалі було заварювати кашу із змінами в Основний Закон?

Виходячи з вищесказаного, можна підбити підсумки, що лише тоді, коли влада й громадяни зрозуміють, що не Конституція погана, а зневажливе ставлення до неї, що саме «танці на Конституції» роблять життя поганим, а державний механізм – неефективним, тільки тоді почнеться реальна реформа політичної системи в Україні, на яку витрачати гроші у вигляді податків буде не соромно.

Дивіться про перспективи та недоліки майбутньої конституційної реформи на відео:

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter