Автор: 04.01.2019 Оновлено: 06.01.2019

кримінальний проступок

Що таке кримінальний проступок в Україні, його визначення і ознаки незабаром будуть введені в кримінальне законодавство. Він не буде каратися позбавленням волі і це по ідеї законодавця повинно розвантажити суди та саму пенітенціарну систему, а також гуманізувати кримінальне право. Саме що таке кримінальний проступок, його риси та практика використання в інших країнах буде розглянута нами далі.

Хоча цей інститут для України є новим, але він давно відомий в багатьох інших державах. Єдиного підходу до тих, хто скоїв тяжкі та менш тяжкі злочини, немає. Різниця існує також і в процесуальних правилах, і в покараннях. Наприклад, в США обвинувачі користуються нюансами кваліфікації в свою користь, щоб змусити обвинувачених піти на угоду зі слідством.

Як зазначають автори нового закону, поняття «кримінальний проступок» вводиться з метою подальшої гуманізації кримінального законодавства. Ото ж в законопроекті пропонується з числа злочинів невеликої тяжкості виділити діяння, за вчинення яких закон не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі та визнати їх «кримінальними проступками».

Кримінальний проступок: історія затвердження

Розподіл на злочини і проступки і Україні ввели в 2012 році в Кримінальному процесуальному кодексі. Досудове розслідування злочинів з тієї пори ведеться у формі попереднього слідства від 3 до 6 місяців, а проступків – у формі дізнання до 2 місяців. В кінці 2016 року стало відомо про нові плани українського законодавця ввести подібне поняття і в Кримінальний кодекс, що було відображено у законі №2897.

Раніше про це писали: «Кримінальний проступок: що це і як він пом’якшує відповідальність?»

Законом №2897 було запропоновано наступні зміни:

  • Майже всі адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок, перекочували з Кодексу про адміністративні правопорушення до Кримінального кодексу (книга про кримінальні проступки).

Якщо при адміністративному правопорушенні застосовувалося адміністративне затримання (до 3 годин для встановлення особи, «до протверезіння» і в інших випадках), то Кримінальний процесуальний кодекс України затримання правоохоронними органами в порядку статті 208 не передбачав.

Іншими словами, якщо поліцейський був в змозі законно затримати дрібного злодія, то за законопроектом №2897 він вже не мав таких повноважень.

Так само затримання в порядку статті 208 раніше було теоретично можливо, а за законопроектом вже не мало застосовуватися щодо діянь, які вважалися злочинами, бо тепер вони мали стати кримінальними проступками – умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, погроза вбивством, порушення недоторканності володіння, крадіжка до 1800 гривень та інше.

Допускалося затримання тільки в порядку статті 207 – на підставі визначення слідчого судді або ж «кожним» (тобто пересічними громадянами). Виходить, що затримувати «дрібних» хуліганів і дебоширів мали громадяни. Цікаво, а в чому тоді повинна була складатися робота поліції?

І навіть якщо громадяни доставлять винного у кримінальному проступку в відділ поліції, там його не в праві будуть утримувати без рішення слідчого судді. Точно так поліцейський патруль не мав обмежувати свободу пересування. Наприклад – кишенькового злодія з автобуса до встановлення його особи.

  • За кримінальними проступками мали бути стягуватися переважно штрафи, причому їх суми в кожному конкретному випадку і в цілому по країні зростали.

Крім того, на користь штрафів було переглянуто санкції статей за кримінальним законом.

З одного боку, для раніше незасуджених ​​громадян штраф мав бути прийнятним покаранням. З іншого ж боку, якщо суд призначить покарання у вигляді штрафу, а засуджений не виконає вирок суду і не сплатить штраф, покарання мало бути замінено на більш суворе – в залежності від тяжкості злочину. Причому якщо заміна відбувалася на позбавлення волі, то 1 день свободи мав «коштувати» засудженому 30 грн.

Законопроект №2897 хоча і передбачив можливість розстрочити виплату штрафу з урахуванням «життєвого рівня засудженого», однак на практиці такий механізм не мав би працювати в країні з великою часткою «тіньової» економіки. А ось  Закон про кримінальні проступки 2018 такі нововведення удосконалив остаточно.

  • Законопроект обмежував дію статті 75 Кримінального кодексу (звільнення від відбування покарання з випробуванням, тобто «умовний термін»).

По-перше, виправні роботи та службові обмеження для військовослужбовців мали бути виведені з поля дії статті та тепер відбувалися б тільки реально.

По-друге, у кримінальних проступках застосування «умовного» покарання було неможливо в принципі.

По-третє (і найголовніше) «умовне» покарання було можливо тільки за ненавмисні злочини та навмисні злочин, що скоєні «вперше» (тобто якщо засуджений не був судимий за умисні злочини). На той момент часто траплялося, що реального покарання уникали рецидивісти.

По-четверте, «умовне» покарання ставало неможливим щодо особливо тяжких злочинів (якщо статтею передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад 10 років або штраф за господарський або посадовий злочин від 60 060 грн.).

  • Обвинувальний вирок у кримінальній проступку не тягнув судимості.

З одного боку, соціально благополучні громадяни, що вчиняли би таке правопорушення, не отримували поширеного штампа «раніше судимий» на все життя.

З іншого боку, якщо, наприклад, спочатку було здійснено дрібну крадіжку (а також шахрайство або заволодіння майном), а потім крадіжку за статтею 185 Кримінального кодексу, то кваліфікуюча ознака повторності була б відсутня. А значить і могло бути призначено мінімальне покарання – штраф.

Саме за цих суттєвих недоліків законопроект було відхилено при голосуванні, а замість нього в наше життя було втілено новий, відредагований та доповнений закон №7279-Д.

кримінальний проступок в україні

Що змінює закон про кримінальні проступки у житті громадян?

Як всім вже відомо, 22.11.2018 Верховною Радою було прийнято закон №7279-Д, який зараз знаходиться на підписі у Президента.

Завдяки такому закону в Україні:

  • з`явилося офіційне трактування поняття «кримінальний проступок», були визначені його складові а також наслідки здійснення;
  • було спрощено процедуру досудових розслідувань певних категорій кримінальних правопорушень;
  • було запропоновано значно посилити відповідальність за керування ТС та скоєння ДТП у стані сп`яніння.

Прийняття Верховною Радою законопроекту про спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень дозволить прискорити судочинство, оскільки строк розгляду та винесення вироків за дрібними правопорушеннями дозволить прискорити судочинство, не приводячи до затягування розгляду справ. Впевненість у цьому одноголосно висказують як автори законопроекту, так і судді, а також переважна більшість провідних експертів кримінальної галузі.

Основа спрощеного судочинства – перш за все економічна доцільність. В даному випадку мова йде про кримінальні проступки (тобто – про дрібні правопорушення). І на рівні дізнання тут може бути допущено спрощене судочинство, так як в справах такого масштабу немає необхідності розтягувати справи на великий термін.

Окремо варто відзначити, що ще за радянських часів також мали місце бути такі спрощені процедури, наприклад, за дрібне хуліганство. Але зараз для цього повинен бути створений окремий кодекс, якого поки що немає. Також раніше мало місце дізнання, яке по малозначним правопорушенням мав проводити навіть дільничний, після чого суд приймав те чи інше рішення. І якщо людина визнавала свою провину, то роз`яснювали її права і надавали право на спрощене судочинство.

В Європі подібна практика також існує. Але не для того, щоб людина визнала свою провину, а тому що це економічно доцільно. Точно так само йде справа і в США, де