Автор: 18.02.2019 Оновлено: 18.02.2019

закон про трансплантацію, трансплантація органів в україні, трансплантація в україні

З 1 січня в Україні набув чинності новий закон про трансплантацію органів в Україні. Очікувалося, що цей документ виведе на значно новий рівень вітчизняну трансплантологію та в рази примножить кількість врятованих життів завдяки донорським пересадкам органів. Та, на жаль, існуючі українські реалії вказують на зовсім протилежне.

Бюрократична тяганина, недофінансування, невмілий розподіл виділених державних грошей та чиновницька інертність призвели до того, що новий закон не так допомагає хворим, скільки порушує головний принцип медичної етики «Не нашкодь».

В медичному середовищі скептично поставилися до нововведень ще під час обговорення закону та його прийняття у 2018-му. Що тоді, що тепер продовжує звучати думка, що новий закон про трансплантацію потрібно не відкладати в часі, а скасувати взагалі.

Більшість вітчизняних лікарів-трасплантологів стверджували, що новий закон не вирішує жодну з головних проблем трансплантології, а в основному висуває для неї нові «квести» і що краще було б просто поліпшити за деякими пунктами старий закон від 1999 року. У підтвердження своєї думки вони перераховують досить багато вагомих причин, чому українська трансплантологія не розвивається, а за новим законом так і взагалі гальмується.

Правоту медиків підтвердив той факт, що з 1 січня 2019 року операції з трансплантації органів в Україні більше не проводяться. Бо на заваді цому став саме новий закон, прийнятий ще в червні 2018. Незважаючи на те, що його вважають прогресивним і тим, що приймався суто з благих спонукань, він повністю зв`язав руки вітчизняним трансплантологам.

Чому так відбувається, чи довго Україна ще залишиться за бортом світової трансплантології та чому новий законодавчий акт не взмозі масштабно змінити ситуацію з мізерною кількістю операцій з пересадки органів? Експерти проекту «Правова Консультація» дають відповідь на це в новій статті далі.

трансплантація органів в україні, трансплантація в україні

Закон про трансплантацію: по-новому не виходить, по-старому – вже ніяк

24 червня минулого року набув чинності закон Закон України “Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині”, який почав діяти з 1 січня 2019 року, що означало б по ідеї, що з Нового року українська трансплантологія заживе за новими правилами. Які ж новації закону про трансплантацію органів?

1. «Презумпція незгоди»

Законодавці довго розмірковували над тим, яку модель згоди вибрати. У світі на сьогоднішній день існують дві моделі – «презумпція згоди» та «презумпція незгоди». У першому випадку кожна людина апріорі є потенційним донором, і своє небажання заповідати органи в разі смерті вона запевняє документально за життя.

У разі «презумпції незгоди» у людини не можна відбирати органи, якщо вона за життя не погоджувалася становитися донором. Також дозволяється забір органів, якщо близькі родичі померлого дали письмову згоду на таку дію.

2. Купівля та продаж донорських матеріалів

Новий закон забороняє покупку та продаж людських органів (анатомічних матеріалів).

3. Трансплантація є безкоштовною

Згідно з новим законом, трансплантація органів в Україні є безкоштовною. На це мають використовуватися гроші з держбюджету, а також з інших джерел, що не забороняються українськими законами. Однак платною залишається трансплантація кісткового мозку.

4. Хто не зможе бути донором?

За новим законом, донорами органів не можуть бути ті, хто загинув в АТО, ув`язнені, діти-сироти, особи з певними захворюваннями, іноземні громадяни, а також померлі, особистість яких не встановлено.

5. Листи очікування та транспланто-координатори

Новий закон зобов’язує виконавчу владу створити єдину державну інформаційну систему з даними потенційних донорів і реципієнтів (пацієнтів, які потребують трансплантації), а також лікарів і медичних установ, де проводиться трансплантація органів. Крім того, в Україні має запрацювати мережа т.з. «трансплант-координаторів», що є найважливішою ланкою в трансплантології.

закон про трансплантацію, трансплантація органів в україні, трансплантація в україні

Хто такі «трансплант-координатори» та який в них має бути сенс?

Існування трансплантології без мережі трансплант-координаторів просто неможливо. У такого фахівця є маса найважливіших функцій, серед яких:

  • Визначення потенційного донора;
  • Оперативне отримання даних про згоду (або незгоду) потенційного донора на посмертне донорство завдяки єдиній інформсистемі);
  • Отримання від людини згоди на донорство після смерті;
  • Здійснення оперативного інформаційного обміну між різними ланками системи трансплантології;
  • Організація забору, переміщення та збереження вилучених анатомічних матеріалів;
  • Взаємодія з різними органами влади.

Як ви вже зрозуміли, трансплант-координатор – спеціальність, якій потрібно вчитися. В Україні таких фахівців дуже мало, а тому країні необхідно в дуже короткі строки створити мережу професіоналів, які могли б виконувати зазначені вище функції, які до того ж вимагає новий закон про застосування трансплантації.

Ще одним з важливих аспектів трансплантології є комунікація з родичами померлого. Як показує європейська практика, якщо з родичами не вести бесіду, то згоду на вилучення органів дає не більше 50% людей. Якщо ж з близькими померлого поговорить фахівець, то цей показник зростає до 90%!

Багато хто помилково вважає, що серед українців поки ще не сформувався «донорський менталітет», а тому в нашій країні лише незначна кількість людей дадуть згоду на вилучення органів їх близьких людей. Однак, як показує практика в Запоріжжі (єдиному місті в Україні, де робиться трупна трансплантація), рівень згоди на посмертне донорство від близьких родичів померлого становить 85-90%.

Отож у цьому сенсі українці нічим не відрізняються від німців чи бельгійців. На щастя, кваліфікованих хірургів в Україні вистачає і в цьому сенсі у нас не буде ніяких проблем.

Створення реєстрів трансплантації в Україні займе щонайменше рік

На те, щоб створити в Україні реєстр трансплантації, потрібно затратити ніяк не менше, ніж рік. Про це повідомила виконуюча обов`язки глави Міністерства охорони здоров`я Уляна Супрун. Єдиний реєстрце інформаційна система з дев`яти окремих реєстрів, яку тільки но необхідно створити.

Супрун зазначила, що на створення всього, на навчання та на логістику, на організацію логістики МОЗ надали менше шести місяців. Але це є неможливим, бо інші країни робили таке по п`ять років. В кінці року новий закон намагалися відстрочити, але Рада за таке не проголосувала, тому що у неї не було часу.

У МОЗ вже є один з дев`яти реєстрів, який купили у Литви. Крім того, вже є програми навчання трансплант-коордінаторов, але в кожній лікарні вони повинні ще навчитися, як все організовувати.

За трансплантацію – кримінальна відповідальність!

Отже, з 1 січня 2019 року дію старого закону (від 1999 року) було припинено. А це означає, що лікарі вже не мають права оперувати за старими правилами, бо в дію вступив новий закон про трансплантацію.

Однак реальність є такою, що це повністю паралізувало трансплантацію в нашій країні. А все тому, що дії, передбачені новим законом, не були виконані. Зокрема, мова йде про створення Єдиного державного реєстру донорів і реципієнтів. Уряд мав створити його до 1 жовтня 2018 року, однак віз і понині є там, де він є. В цьому напрямку на сьогодні не зроблено нічого.

Згідно передбаченим вимогам, Міністерство охорони здоров`я повинно було розробити 29 підзаконних актів для затвердження урядом, однак для введення закону в дію не затверджене поки жодного. Новий закон в поєднанні з бездіяльністю уряду просто не дозволяє хірургам робити свою роботу. Будь-яка операція з трансплантації після 1 січня 2019 року за законом – це кримінально карана справа, оскільки відбуватися вона буде не за передбаченими новим законом правилами.

закон про трансплантацію, трансплантація органів в україні, трансплантація в україні

Чи лише закон про трансплантацію винен в усьому?

Наївно вважати, що одразу з прийняттям нових законів в Україні з`явиться розвинена система трансплантології. Чомусь наші чиновники впевнені в тому, що саме закони заважають українським лікарям пересаджувати органи від померлих людей тим, хто цього гостро потребує.

Але ж для того, щоб в Україні стало розвивати трансплантологію, необхідно для початку розібратися з яких ланок складається ця система.

Чи допоможе новий закон про трансплантацію, якщо в нашій країні немає можливості діагностики смерті мозку? Якщо в країнах Європи і (навіть) в Туреччині всі реанімаційні відділення оснащені необхідним обладнанням для фіксації смерті мозку (йдеться про газові аналізатори), то в Україні лише 1,5-2% реанімаційних відділень мають таку можливість.

Але ж вибирати органи у донора без діагностики смерті мозку не можна. А це значить, що ми можемо хоч кожен день приймати все нові й нові закони, але без сучасних реанімаційних відділень справу з мертвої точки аж ніяк не зрушити.

Друга велика проблема, яку має вітчизняна трансплантація органів – розподіл повноважень і обов`язків. В Україні з цим повна плутанина.

РЕКОМЕНДУЄМО ТАКОЖ:

У цивілізованих країнах, де трансплантологія на високому рівні, діють наступні правила:

  • Діагностикою смерті мозку займається лікар-анестезіолог.
  • Хірург-трансплантолог займається лише операцією і ніякими іншими питаннями, пов’язаними з трансплантацією.
  • В обов`язки транспланто-координатора входить визначення потенційних донорів, отримання згоди на посмертне донорство та інші важливі організаційні питання.

В Україні такого чіткого розподілу функцій між окремими ланками в трансплантології немає. Більшу частину обов`язків на себе беруть лікарі-трансплантологи. В той саме час, як в розвинених країнах хірургам законом заборонено займатися питаннями, які не стосуються безпосередньо операції з пересадки.

Який вихід з ситуації?

На жаль, навіть при наявності нотаріально завіреної згоди на трансплантацію, людина навряд чи зможе чимось допомогти медицині. У рядової районної лікарні, якій довелося б у разі смерті пацієнта видаляти органи, просто немає необхідного обладнання та кваліфікованого персоналу, здатного підготувати донорський матеріал для транспортування і подальшої пересадки.

Фахівці охорони здоров’я розробили план щодо поліпшення ситуації з трансплантацією в Україні:

  1. Необхідно забезпечити провідні клініки обладнанням, за допомогою якого могла б проводитися трансплантація.
  2. Всі відділення інтенсивної терапії повинні бути забезпечені газовими аналізаторами крові, Доплера і іншим діагностичним обладнанням, яке допоможе вчасно констатувати смерть мозку потенційного донора.
  3. Потрібно створити єдиний реєстр пацієнтів, які потребують пересадки органів, зв’язати Трансплантаційні центри з базами забору донорських органів.
  4. Навчити анестезіологів-реаніматологів готувати органи для трансплантації, адже саме вони мають стати новими транспланто-координаторами.
  5. Впровадити доступну і зрозумілу схему закріплення згоди громадян стати донорами органів. Наприклад, в Німеччині картка донора приходить разом зі страховим полісом.

Чи вийде у Верховної Ради та МОЗ швидко здійснити цей план? Питання риторичне. Але надія все ж таки є, що найближчим часом новий закон про трансплантацію органів в Україні нарешті запрацює. Питання лише, коли і чи не буде запізно.

Про новий закон про трансплантацію органів дивіться також на відео:

Оцініть статтю:
Не дуже файноНе файноФайноДуже файноСупер файно 2 5,00 з 5
ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ
Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter
Читайте юридичні лайфхаки на нашому «Telegram» каналі

Тисни на «Новини»

Нам є чим вас здивувати!

Підпишись та отримай корисні лайфхаки, останні новини та приємні бонуси!
ПІДПИСАТИСЯ
і підпишись на унікальну поштову розсилку

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

2019-02-18T12:25:15+02:00
Адвокат Novgorodskiy&Partners. Експерт з кримінального, цивільного, господарського права. Автор блогу на pravoconsult.com.ua
Підписатися
Сповістити про
guest

0 Комментарий
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі